. З 1 січня 2013 року набирав чинності Закон України «Про зайнятість населення».

Цей закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення та гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та спрямований на:

·         легалізацію ринку праці;

·         стимулювання справедливого рівня оплати кваліфікованої праці;

·         прискорення створення нових робочих місць та скорочення рівня безробіття в Україні.

Новації даного Закону можна поділити на три основні групи:

·   для громадян, включаючи молодь та осіб старше 45 років;

·   для роботодавців;

·   для категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Зупинимося на новаціях, що стосуються роботодавців.

Стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць та справедливого рівня оплати праці

■ Стаття 26.

            Стимулювання роботодавців у працевлаштуванні громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці. Роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, крім  15-річних громадян та яким надано статус безробітного, за направленням органу у сфері зайнятості населення, строком не менше ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску загальнообов’язкового державного соціального страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

·         З Державного бюджету України така  компенсація здійснюється за працевлаштування молоді, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

·         З Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття така компенсація здійснюється за працевлаштування:

Ø       одного з батьків, що має на утриманні дітей віком до 6 років;

Ø       одного з батьків, що виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;

Ø       особи, що утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда І групи (незалежно від причини інвалідності);

Ø       дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

Ø       особи, звільненої після відбуття покарання або примусового лікування;

Ø       особи, якій до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років.

·   З Фонду соціального захисту інвалідів така компенсація здійснюється за працевлаштування інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

■ Стаття 24

Стимулювання роботодавця, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну особу. Протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну таку особу щомісяця за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України, компенсуються  фактичні витрати у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

                ■ Стаття 27

              Суб’єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних строком не менш ніж на два роки за направленням органу у сфері зайнятості населення на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності, щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

                        Компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. А у разі працевлаштування інваліда – за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів.

                        Компенсація здійснюється протягом одного року з дня працевлаштування безробітного у порядку та за переліком пріоритетних видів економічної діяльності, визначених Кабінетом Міністрів України./perelik.doc

                ■ Стаття 14

                  В новому Законі для роботодавців передбачено право самостійно регулювати квоти, не розпорядженнями Державних адміністрацій, як було раніше, а самостійно, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів) та забезпечують їх працевлаштування самостійно.

                        Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до органу у сфері зайнятості.          

Обов’язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування вказаних категорій громадян, про що роботодавців щороку інформують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

            ■ Стаття 50

            Роботодавцям забороняється:

            1) висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру в оголошеннях (рекламі) про роботу та під час проведення добору працівників, а також вимагати від осіб, які шукають роботу, подання відомостей про особисте життя;

                2) застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

            ■ Стаття 53

Визначає, зокрема, відповідальність роботодавця за порушення законодавства про зайнятість населення:

·         У разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування квотної категорії громадян, з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

·         У разі неподання або порушення роботодавцем установленого порядку подання даних, передбачених абзацом третім пункту 4 частини 3 статті 50 цього закону (про заплановане скорочення) стягується штраф у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

·         До суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні:

Ø       Діяльність з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордон без отримання відповідної ліцензії (20 мінімальних заробітних плат);

Ø       Неподання відомостей про працевлаштованих ними осіб (2 мінімальні заробітні плати).

Ø       У разі застосування роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця:

Ø       на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, стягується штраф за кожну особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення;

Ø      на інших умовах, ніж ті, що передбачені зазначеним дозволом, або іншим роботодавцем, стягується штраф за кожну особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.